Легальний секс-бізнес. Як це відбувається у інших країнах

Для одних, секс за гроші – спосіб заробітку, для інших – хобі, для третіх – спосіб урізноманітнити своє життя, але є й ті, на думку яких це соціальна проблема та джерело неприємностей.
Давайте розглянемо держави, де секс-туризм, як і сама індустрія легалізовані та охороняються законом. Адже ці країни побачили від офіційної роботи нічних метеликів лише плюси.
У Швейцарії секс-індустрія легальна з 1942 року. Доречі, держава іноді платить за секс замість клієнта. Такими привілеями тут користуються люди з обмеженими можливостями, а також ув'язнені, вони можуть отримати "ніч кохання" за рахунок держави.
Нова Зеландія. Спецзаклади з надання сексу тут дозволені законом, як і послуги інтиму.
У цій країні державна організація «Новозеландський Колектив Секс-Робітників» забезпечує індустрію безкоштовними презервативами, лубрикантами, професійною літературою, проводить регулярні зустрічі та конференції, лобіює інтереси захисту ескорт-робітників на державному рівні.
Туреччина. Незважаючи на те, що країна мусульманська, що, здавалося б, передбачає суворе ставлення до ескорт-індустрії, продаж кохання за гроші тут є абсолютно легальним. Однак чоловікам займатися цією працею заборонено. Більшість турецьких робітниць — іноземки, вони зареєстровані в податковій інспекції і з 2016 року навіть домоглися права на державну пенсію за віком чи вислугою років.
Індія - країна, яка наскрізь просичена стародавньою культурою та обрядами. Саме тому тут чудово розуміють сенс професії. Тож працівникам еро-сегменту надали право легально працювати у секс-індустрії, а професію визнали офіційно.
Аргентина. Для гостей і жителів сонячного Буенос-Айреса інтим за гроші має легальний статус. Завдяки 19 статті Конституції Республіки Аргентини: «Особи, які приватно вчиняють дії, які жодним чином не порушують громадського порядку та моралі, які не завдають шкоди третім особам, відповідають за них лише перед Богом, не зобов'язані звітувати за них перед судовою владою».
А у Данії "найдавніша професія" націоналізована: працювати можуть лише резиденти країни. Працівники тут сплачують податки, а ПДВ становить 25%. Доречі, соціальний підприємець із Копенгагену Майкл Лодберг Ольсен запустив Sexelance. Колишній автомобіль швидкої допомоги був облаштований для надавачів інтиму, в якому можна скористатися послугою в абсолютно гігієнічно чистих умовах.
Німеччина. Про німецькі сексуальні втіхи складають легенди. Займатися "горизонтальним" бізнесом тут можна у спеціально відведених закладах. Працівники секс-сфери мають право на соціальну, медичну та психологічну допомогу.
Ось так за кордоном людина має право вільно розпоряджатися своїм тілом, а в Україні це право у неї забирають.
Але ж чи виправляє покарання за "горизонтальну працю" проблему бідності, примусу, жорстокості, наркоманії, венеричних захворювань — аж ні як! Так жриці кохання стикаються з іще більшими ризиками для життя.
І тут, вихід лише один - декриміналізація. Легалізація дасть нічним метеликам безпеку та можливість отримувати необхідні гарантії за роботу, мати страхування та прозоро оподатковуватись. Завдяки останньому держскарбниця збагатиться на мільйони.