Легалізація проституції. Бельгійський досвід

Поговоримо про найстарішу професію у світі? Так, усе правильно, йтиметься про надання інтимних послуг за гроші та легалізацію цього ремесла.
Ось до прикладу ті країни, де секс-бізнес є узаконеним: Бельгія, Німеччина, Нідерланди, Данія, Бразилія, Нова Зеландія, Фінляндія, Індія, Угорщина, Латвія. Заглянемо до бельгійського досвіду легального ескорт-бізнесу. Саме Бельгія стала першою країною в Європі, яка офіційно декриміналізувала секс-роботу. Це надало безліч переваг як працівникам секс-індустрії, так і їх клієнтам, а також державі в цілому.
Відомо, що робота в сфері інтимних послуг за гроші існує на території сучасної Бельгії ще з часів середніх віків. У 1844 році секс-робітникам видавали посвідчення особи і вимагали проходження медичних оглядів двічі на тиждень.
Доопрацьовані законодавчі бази захищають як інтим-надавачів, так і їхніх клієнтів. Ось до прикладу, на державному рівні розроблено чимало програм, в яких обумовлюються такі проблеми як запобігання та захист від хвороб, що передаються статевим шляхом. При цьому, згідно з законом у Бельгії є досить багато заборон, пов'язаних із сексом за гроші. Наприклад, ті самі заклади, де надають інтимні послуги, офіційно заборонені, але органи нагляду ставляться до них досить толерантно.
Таким чином секс-працівники користуються всіма правами громадян, які працюють, включаючи право на пенсійне забезпечення. Тобто їхня безпека та здоров'я повністю захищені законом, а податки з чималих заробітків платяться справно. В країні налічується 20 000 нічних метеликів, які чітко й без зволікань сплачують податки, поповнюючи держскарбницю.
Ще у 2015-му році Національний банк Бельгії оцінив оборот сфери сексуальних послуг у 840 мільйонів євро.
У країні навіть, заклади, що надають інтим-послуги вишукані, різноманітні, а іноді і здатні вразити уяву – як, наприклад, знаменитий хайтек-секс-заклад House of Pleasure, який є мекою для секс-туристів зі всього світу.
У той же час, ескортниці можуть обирати де працювати: вдома або на орендованій квартирі. При цьому дівчатам не забороняється пропонувати свої послуги на вулицях, щоправда, з одним «але». Жінкам найсуворіше заборонено носити зухвалий одяг і приймати сексуальні пози, залучаючи перехожих. Для порушниць передбачено штраф - 120 євро.
Що ж стосується нашої держави, то поки що нелегальність інтим-бізнесу грає на руку лише криміналітету та корупціонерам, залишає держбюджет без вагомих внесків, а українські ескортниці так і залишаються поза правового, соціального, додаткового медичного захисту та гідних умов праці. І тут постає цілком розумне питання: якщо цей вид бізнесу існував, існує і буде існувати, чому ж держава не хоче отримати з цього користь, легалізуючи його?